Для новорічного столу хмельниччани, як
правило, не шкодують ні часу, ні коштів. А тому вже за два-три тижні до
початку святкування починають скуповувати продукти. Набір здебільшого
традиційний. Хоч, зрозуміло, значною мірою він залежить від розміру
сімейного бюджету. У тім, що сучасні продуктові магазини можуть спокусити різною екзотикою, можна не сумніватись. Але є одна продуктова «родзинка», котру
навряд чи зустрінеш ще десь. Це — зіньківська ковбаса. Назва її
походить від населеного пункту Зіньків, що у Віньковецькому районі, де
вже не одне покоління пече таку смакоту. В технології приготування,
здавалося б, немає нічого особливого. Свинина, нарізана невеликими
шматочками, сіль, перець і багато часнику — ось основний рецепт. Таку і
вдома приготувати неважко. Якби не одна деталь. Ковбаса ця печеться у спеціальних печах. Їх мурують
просто на вулиці. В одному місці палять дрова. Від вогнища до печі
прокопують своєрідний димохід. Коли кільця ковбаси вкладають у піч, її
щільно закривають. Гарячий дим за декілька годин зробить свою справу. Коли дістають уже готовий продукт, ковбаса має
практично чорний колір. Це найхарактерніша ознака зіньківської. Але
такою вона стає не лише через дим, а ще й тому, що перед приготуванням
її обмащують кров’ю. Від цього і вигляд, і смак стають особливими. Дуже часто, намагаючись когось здивувати подільськими
продуктами, хмельниччани беруть із собою як сувенір саме таку ковбасу.
Коштує вона недешево, але завжди має попит. Про її популярність
свідчить хоча б те, що в такої ковбаси є підробки. Тому, щоб отримати
справжній продукт, треба їхати в Зіньків. Але й це ще не гарантія, що ви оберете справді
якісний продукт. Ковбасу печуть у багатьох дворах. Для зіньківчан вона
стала не просто фірмовою справою, а й дуже важливою статтею доходів.
Але ж далеко не в кожної господині кільце ковбаски виходить справді
фірмовим. Як правило, в доброї господині під ворітьми стоїть
черга. Часто ковбасу замовляють наперед. А до неї — ще й особливий
зіньківський хліб. Тісто на великі буханці місять у діжах, печуть
хлібини на справжньому черені у печі. Кажуть, що такий хліб, разом із
ковбасою, возять як гостинці і прем’єрам, і міністрам... Але ж і для
пересічних подолян такий продукт вже не дефіцит. Хоч би якими ласощами
ряснів святковий стіл, а зіньківська ковбаска і здивує, і приємно
вразить усіх, хто її раніше не куштував.
